title-ecclesia

Пастирський лист Архієпископа Петра на свято Стрітення Господнього до Богопосвячених Осіб
blog_rk_274380_5196223_tr_ofiarowanie_presentation_20in_20the_20templeДорогі Брати і Сестри!

Свято Стрітення Господнього, коли Пресвята Богородиця Діва Марія разом з Її Обручником Святим Йосифом присвячують Богу свого єдинородного Сина в єрусалимській Святині, цього року ми переживаємо в особливий спосіб, в силу того, що весь 2015 рік присвячений Святішим отцем папою Франциском Богопосвяченим Особам. Розмірковуючи над темою Богопосвячення, огортаю своєю молитвою не тільки монахинь та монахів, котрі присвятили себе Богові у стислому значенні цього слова, але й всіх тих, котрі в будь-який спосіб себе присвятили Богові і Євангелії — священики, диякони, клірики, богопосвячені Діви, члени Третього Ордену Світських чи будь-якого Братства або Товариства.

Отже, коли ми торкаємося теми Богопосвячення, то гадаю, що кожен з нас раптом переноситься не тільки в той час, коли він почув Божий поклик слідувати за Ісусом, але й на те місце, де це сталося, і черговий раз лунають у серці й вухах слова, почуті від Ісуса «якщо хочеш унаслідувати життя вічне й мати скарб в небі, йди, продай все, що маєш і роздай бідним, потім приходь і слідуй за Мною» (пор. Мт 19, 21).

Від того моменту пройшло чимало часу — пройшов час формації, складено шлюби і вже реалізується день за днем, тиждень за тижнем, рік за роком життя, посвячене Богові й пожертвуване людям.

Чимало часу пройшло від того моменту, коли кожен з нас залишив усе — братів, сестер, батьків, дім, може також маєток, який міг би успадкувати, і пішов за Ісусом. Тішить нас те, що Господь нас вибрав й ми змогли залишити все і піти за Ним, на відміну від побожного юнака, котрого Христос кликав, але він не пішов, бо мав вельми великі багатства. (Мт 19, 22 ).

Дорогі Брати і Сестри, багато людей, як свідчить про те Святе Письмо, залишили все й слідували за голосом Божим. Самий яскравий приклад знаходимо у книзі Вихід про Ізраїль, котрого Господь покликав й потужною Правицею вивів його із землі неволі. Однак через деякий час багато хто з євреїв нарікав, що у новій ситуації їм набридла манна з неба та постійна подорож. У пустелі народ не мав огірків, цибулі, дому, власного поля, криниці й т.д., і деякі з них бажали повернутися до Єгипту та ще й заохочували інших (Числа 14, 4), та Господь справив так, що розступилася земля і живцем поглинула бунтарів та їхні родини разом із худобою та наметами (Числа 16, 26-35). Дефакто, вони все залишили в Єгипті, але бажання минулого життя їх тримало настільки сильно, що вони готові були повернутися в неволю, тільки б заспокоїти свої тілесні прагнення, і це їх погубило.

У житті кожної людини існують блага матеріальні та блага духовні. У нашому випадку, тобто у випадку богопосвячених осіб, ми, слава Богу, залишили все матеріальне..., але що значить: залишили все? Хто з нас посідав власну землю, чи дім, чи кар'єру, чи сім'ю, а навіть тих, хто міг би успадкувати щось значне, знайдемо небагато. В кожному разі. мав чи не мав, але, напевно, міг би мати, міг би заробити, згромадити, справа не в цьому. Важливим є те, що Господь Бог нас вибрав і ми за Ним пішли. Тепер, йдучи за голосом покликання, варто звернути увагу на те, що в мене є, на моє серце, присвячене Богові, чи воно вільне, чи може зневолене бажаннями непотрібних речей?, що його займає, які прагнення його живлять?

Прагнення – це почуття, котрим Господь наділив кожну людину, це те почуття, котре, якщо сильне, спроможне змобілізувати та зінтегрувати всю людську істоту, керуючи її до набуття того, чого прагне. Прагнення може впливати так сильно на особу, що вона буде добиватися об'єкту бажання зі всіх своїх сил, всім своїм розумом, всією волею та душею. Ісус відносно цього колись в науці сказав «там, де твоє серце, там твій скарб» (пор. Мт 6, 21).

Важко було Ізраїлеві в пустелі, серед чисельних змій, бути не ужаленим, але навіть після вжалення, хто з вірою споглядав на вужа, піднятого на палю, який встановив Мойсей, залишався при житті (Числа 21, 9).

Важко берегти бездоганним серце у сучасному світі, переповненому спокусами, немов зміями, серед пожадливості тілесної, пожадливості очей та життєвої пихи (1 Ін 1,16), але незважаючи нінащо, не переставаймо з вірою споглядати на Того, хто заради нас завис на дереві хреста. Ще більше.., не тільки споглядаймо, але і вслуховуймося — і прорік Христос «прагну» (Ін 19, 28) й відкрилося серце Спасителя і оприлюднилося на всій землі одвічне прагнення Бога ощасливити людину. Прагнути – значить могти.

Запрагнув Бог перед віками вчинити іншу істоту учасником своїх благ і створив людину за своїм образом та подобою. Після падіння Господь не відвернувся, але бажаючи всім своїм серцем врятувати людину (Єз 33,11) не міг знайти нікого, хто міг би це вчинити, тому що кожен ходив за хибними бажаннями власного серця ( Єр 14, 18). Тоді пролунали слова Сина Божого: «ось я – пошли мене» (Іс 7, 8), і протягом життя Христос відкривав нам реальність, що переповнювала серце Боже: ‒ будьте досконалими як Отець ваш, що в небі, є досконалий (Левит 11. 44 ); ‒ любіте один одного, як Я полюбив вас (Ін 13, 34). Вказував також і на якості, які чинять людину приємною Богові. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога узрять..., блаженні вбогі духом..., (Мт 5, 3-11).

Прагнення Отця – це одне-єдине бажання, щоб діти його були завжди з Ним, були завжди там, де Він і в тому, в чому є Він. Це саме прагнення було фундаментом цілої месіанської діяльності Його Єдинородного Сина і це прагнення є підставою дії Святого Духа. Це Дух пробуджує в людині прагнення повної відповіді на покликання; це Він керує зростанням цього прагнення та схиляє до позитивної відповіді, а пізніше допомагає в її реалізації; це Він формує душі, уподібнюючи їх до Христа чистого, убогого і послушного, а також заохочує до виконання Його місії. (пор. Vita Consecrata, 19.)

Святкуючи Свято Стрітення Господнього, вдивляймося в приклад життя Пресвятої Богородиці Діви Марії та Її пречистого Обручника Святого Йосифа, котрі жертвуючи Богу свого єдиного Первенця, у цьому жесті чинять очевидним те, що разом із цим складають Богові все.., не тільки залишили те, що мріяли мати і будувати спільно як сім'я, але і склали в пожертву також усі духовні блага – свої плани на життя та будь-які претензії до всього, що їх оточувало та зустрічало. Довірилися повністю Господу і від моменту Його інтервенції в їхнє життя головним завданням для них стало зберігати Боже життя, котре було зачате від Духа Святого, а також те особисте внутрішнє духовне життя, котре проявлялося в практикуванні християнських чеснот.

Дорогі богопосвячені Особи, Бог живе і діє не тільки в минулій історії, але й сьогодні в кожній нашій спільноті і в кожному з нас. Побуджує до того, щоб ми взаємно утверджувалися в тому, що шлюбували, та постійно тривали в навернені власного серця, щоб кожен довершив обрізання свого серця, звільняючи його від непотрібних бажань. Все це здійснюється особливим чином там, де двоє чи троє моляться згідно, там є явна присутність живого діючого Бога. В каплицях наших чернечих домів в часі спільної молитви Господь оживляє, зцілює, Кров'ю своєю очищає та звільняє від всякого поневолення. Бог вибрав всіх нас, щоб учинити видимим знаком надії для сучасного світу.

Завершуючи цей лист, висловлюю мою щиру подяку всім, а особливо тим, котрі цілим – неподільним серцем, всією душею, всім своїм розумом і всіма своїми силами шукає виконання волі Божої і власної святості. Дякую вам за усі ваші інтенції та зусилля, дякую за ваше перебування в присутності Божій, маю на думці не тільки сестер із споглядальних Орденів, але всіх, хто також триває в Бозі, провадячи активне життя.

Бажаю, щоб цей 2015 рік стався роком нашого внутрішнього відродження у дусі Євангелія та в дусі власної харизми.

З цілого серця уділяю всім Богопосвяченим Особам пастирське благословення —
В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

Київ 31.01.2015 року Божого.

† Архієпископ Петро Геркулян Мальчук OFM
Ординарій Київсько-Житомирський

 
Історія дієцезії
Єпископи
Прокатедра Київ
Катедра Житомир
Дієцезіальні комісії
Навчальні заклади
Релігійна діяльність
Деканати та парафії
Ордени і Згромадження
Чин дів
Рухи та спільноти
Санктуарії
 
 
Copyright © 2008-2017. Київсько-Житомирська дієцезія. Power by: ArtGattino