title-ecclesia

Новий Папа – Франциск

pope-franciscoIНовим Папою Римським обрано аргентинського кардинала архиєпископа Буенос-Айреса Хорхе Маріо Берґольйо. 266 Понтифік взяв ім’я Франциск.

Біографічна довідка

 

Його Високопреосвященство кардинал Хорхе Маріо Берґольйо SJ (Jorge Mario Bergoglio) народився в Буенос-Айресі, Аргентина.

Він прийшов на світ у в родині емігранта-італійця, залізничного працівника, 17 грудня 1936 року, як молодший із п’ятьох дітей. Отримав диплом техніка з хімії. Навчався у семінарії Вілья Девото в Буенос-Айресі. Вступив в орден єзуїтів 11 березня 1958 р. Новіціат відбув у Чилі, де вивчав гуманітарні науки, а потім продовжив своє навчання у коледжі святого Йосипа (Буенос-Айрес), де здобув ступінь ліценціата з філософії. Викладав літературу, філософію і теологію в трьох католицьких коледжах Буенос-Айреса. Вільно розмовляє італійською та німецькою мовами.

13 грудня 1969 р. брата Хорхе Берґольйо висвятив на священика Рамон Хосе Кастельяно, титулярний єпископ Джомніо. Отець Берґольйо дістав призначення на професора теологічного факультету в коледжі Сан-Мігель в аргентинській столиці. У 1970-ті роки обіймав різні посади в єзуїтській провінції в Аргентині. Вражені його навичками лідера, єзуїти-керівники отця Хорхе висунули його на вищі позиції у Товаристві Ісуса, так що у 1973-1979 рр. він був Провінціалом Аргентини. У 1980 р. дістав призначення на ректора своєї alma mater – семінарії св.Йосипа. Обіймав цю посаду до 1986 р. Потім у Німеччині доробляв свою докторську дисертацію і повернувся звідти на батьківщину як сповідник і духовний директор Кордовської архидієцезії.

Велика рідкість для єзуїта у немісійних країнах – стати єпископом. Берґольйо це вдалося. 20 травня 1992 р. його призначають єпископом-помічником Буенос-Айреса з титулом єпископа Аука. Його свячення відбулися 27 червня 1992 р. в кафедральному соборі Буенос-Айреса; головний святитель – архиєпископ Буенос-Айреса кардинал Антоніо Кваррачіно. Коли стало зрозуміло, що кардинал Кваррачіно незабаром завершить виконання своїх обов’язків, Берґольйо 3 липня 1997 р. призначають коад’ютором (єпископом із правом наслідування дієцезії) архиєпископа Буенос-Айреса.

Він напрочуд ефективно виконував обов’язки хворого кардинала Кваррачіно, і коли той помер 28 лютого 1998 р., Берґольйо перейняв його посаду як новий архиєпископ Буенос-Айреса. Він також був одночасно з цим призначений ординарієм католиків східного обряду в Аргентині, які не мали власного прелата. Папа Римський Йоан Павло ІІ підніс Хорхе Берґольйо до кардинальської гідності на консисторії від 21 лютого 2001 р. у Ватикані. Новий кардинал-священик отримав титул церкви св.Роберта Белларміно.

Як кардинал, Берґольйо був призначений одразу на кілька адміністративних посад у Римській курії. Він став членом Конгрегації у справах духовенства, Конгрегації Богослужіння й дисципліни Таїнств, Конгрегації Інститутів богопосвяченого життя і Товариств апостольського життя. Берґольйо також став членом Комісії для Латинської Америки та Папської ради у справах сім’ї.

Кардинал Берґольйо відомий своєю особистою скромністю, доктринальним консерватизмом і відданістю справі соціальної справедливості. Він провадить вельми простий спосіб життя, що робить цілком певний внесок у його репутацію. Жив у маленькій квартирі, яка мало нагадує палац архиєпископа, відмовився від персонального лімузина з шофером на користь громадського транспорту і з деяких міркувань сам собі готує їсти.

Берґольйо – досвідчений богослов, який дистанціювався від «теології визволення» ще на світанку своєї кар’єри. Припускається, що він близький до консервативного мирянського руху  Comunione e Liberazione. Підтримує позицію Церкви щодо гомосексуалізму, хоча й констатує важливість того, що такі люди заслуговують на повагу як особистості. Його доктринальний консерватизм урівноважується співчутливістю: багато хто добре запам’ятав його відвідання госпісу 2001 року, коли він обмив та поцілував ноги дванадцятьом хворим на СНІД.

Хоча Берґольйо послідовно проповідує співчуття до бідних, дехто зі спостерігачів були розчаровані тим фактом, що він не приділяє особливої уваги проблемам соціальної справедливості. Замість того, щоби чітко сформулювати позицію з питань політичної економії, Берґольйо вважає за краще підкреслювати важливість духовності й святості, будучи певним, що це природнім чином провадитиме до більшого співчуття щодо страждань бідних. Тим не менше, він висловив підтримку соціальним програмам і публічно висловлював сумніви у справедливості вільної ринкової політики.

По смерті папи Йоана Павла ІІ Хорхе Берґольйо прибув до Ватикану для участі в конклаві 2005 р. як кардинал-виборець. Хоча його кандидатуру й розглядали як імовірного papabile, конклав обрав Йозефа Ратцінгера. Ще до конклаву кардинал Берґольйо брав участь у похороні Йоана Павла ІІ і діяв як регент разом із Колегією кардиналів, керуючи Папським престолом і Церквою в період Sede Vacante.

У час діяльності Синоду єпископів 2005 р. був обраний членом Посинодальної ради. 8 листопада 2005 р. очолив Конференцію єпископату Аргентини на трирічний термін. За нього проголосувала переважна більшість аргентинських єпископів, що тільки підтвердило його лідерство у країні та міжнародний престиж.

Обраний на Вікарія Христа, Єпископа Рима 13 березня 2013 року, прийняв ім’я св. Франциска.


 
Історія дієцезії
Єпископи
Прокатедра Київ
Катедра Житомир
Дієцезіальні комісії
Навчальні заклади
Релігійна діяльність
Деканати та парафії
Ордени і Згромадження
Чин дів
Рухи та спільноти
Санктуарії
 
 
Copyright © 2008-2017. Київсько-Житомирська дієцезія. Power by: ArtGattino