title-ecclesia

Роздуми над Євангелієм І Неділі Адвенту

«Пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись». Слова Святого Євангелія змальовують нам картину того, що має трапитися. Малюють в таких кольорах і такими образами, що можна злякатися. Який висновок з цього треба зробити?

Отож, нам треба уникати усякого неподобства, щоб кожної хвилини, кожної миті ми могли стати перед Сином Чоловічим.

 

Стати. Не втікати! Стати з піднесеною головою, з радістю. Тобто прийти на зустріч, на зустріч, яка має сенс; зустріч створіння з Тим, який завжди Є, котрий є Сущий і який кличе нас до життя. Перед обличчям цієї зустрічі немає страху. І людину, котра це розуміє, усвідомлює, а головне – любить і прагне Бога, ніщо не лякає, навіть космічні катаклізми, про які ми щойно чули.

Ісус Христос, заохочуючи: «Чувайте та моліться», хоче відвернути нашу увагу і нашу вразливість від людських, малих бід, від страхів, непокоїв, поразок, комплексів тощо на те, що є найважливіше, на особисту зустріч з Ним!

Дорогі брати і сестри! Перша частина сьогоднішнього євангельського уривку – це заповідання драматичних подій: «Будуть знаки на сонці, місяці і зірках, а на землі тривога безрадних народів перед морським шумом і його навалами. Люди втрачатимуть свідомість зі страху в очікуванні подій, які будуть загрожувати землі, бо небесні сили будуть порушенні».

Це речення є дуже важливим, зокрема з огляду на те, що колись був дуже поширений культ космічних сил: культ сонця, культ місяця, зірок, культ космічних духів, які володарюють у космосі.

Небесні сили здавалися чимось великим, непохитним, могутнім. Таємні сили космосу трактувалися, як божество. Звідти і народжувався відкритий культ вшанування ідолів. Або ще подібний культ часто маскувався під видом знань, особливих, таємних знань. Кожна форма такого культу завжди була пов’язана надією з космосом.

Тому Ісус говорить, що небесні світила, небесні тіла зійдуть зі своїх місць, будуть порушені. Він хоче цим сказати, що ці сили не є божеством, що і вони затремтять в день приходу Єдиного Господаря космосу, Господа подій та історії – Ісуса Христа. А далі чуємо: «Тоді побачать Сина Чоловічого, який прийде на хмарі з великою міццю і славою».

Цей прихід буде явним, могутнім. Тоді не можна буде вже вдавати, що не бачимо сили Бога, і тоді: «Зігнеться кожне коліно істот небесних, земних та підземних». Станеться це, коли Ісус прийде і об’явиться як Господь.

Можливо, зараз нам це здається неправдоподібним, звучить як фантастика, як байка. Але це факти, які збудуться, цей історичний пункт має свою ціль в нашій історії. Драматична подія буде мати саме такий фінал! Так власне, вимальовується перша частина сьогоднішнього уривку, але вона є лише фоном. Цей уривок Євангелія показує нам лише частину того, що нас стосується. Друга частина, друге питання: «А що в такій ситуації нам робити?»

Якщо всіх цих явищ не уникнути, то в багатьох можуть з’явитися песимістичні переконання, що не варто старатися, не варто створювати культуру, дбати про розвиток, про знання і т п. Ні! Ці висновки не правильні! Треба трудитися, працювати. Бо сам Господь, який прийде в славі, як заповідав був.

Тут йдеться про розвиток, про службу, але справжні. Йдеться про справу любові, метою якої є прославляти Бога в людях, завдяки пізнанню Божої мудрості, Божої любові, завдяки силі Христової жертви. Отже, коли чуємо про драматичний кінець світу, ми не повинні впадати у песимізм і знеохочення, а повинні прийняти поставу, про яку нам говорить Господь: «А коли це почнеться, зберіться духом і піднесіть голови, бо наближається ваше відкуплення».

Відкуплення вже сталося, тільки його не видно. А в день Господній об’явиться те, що Христос зробив на землі для людини, для мене, для тебе, для нас усіх. Тому для того, хто справді вірить в Христа, усі ці знаки на небі, у космосі, на землі будуть радісними знаками. Бо в день пришестя Христа ми з радістю зберемо плоди того, що було засіяне. Тоді побачимо, наскільки зерно пшеничне було добре, наскільки це зерно було зерном любові, любові, що діяла, любові, що служила.

Втрачатимуть свідомість і тремтітимуть зі страху ті, хто погордував словом Господа, ті, хто ігнорував Бога. Вони не будуть мати, де укритися, бо все буде освітлене світлом Христа Воскреслого, Христа, який повертається у славі. Слова, які ми сьогодні чуємо, призначені для того, щоб укріпити наші серця, а не для того, щоб паралізувати. Треба бути уважними в тому, який дух підказує нам позицію. Дух обману і гордості підказує знеохочення: «не варто працювати, не варто старатися». Святий Дух, Божий Дух підказує: «зберіться духом і піднесіть голови, ваше відкуплення близько, вже при дверях».

Перший, практичний, важливий висновок, який сьогодні ми повинні зробити зі слів Господа, – це оптимізм. Коли ми чуємо, що наближається День Господній, ми можемо піддатися страху, але бути повними оптимізму. Якщо ж ми вважаємо, що наше життя не дозволяє нам бути оптимістами, то сьогоднішні читання говорять, що в такій ситуації слід робити.

Господь каже: «Вважайте на себе, щоб ваші серця не були повні обжерства, пиятики і турбот про речі дочасні, щоб цей день не застав вас зненацька, як грім з ясного неба». Отже, не даймося, щоб з нами це трапилося, будьмо уважними до слів Господа, який повчає: «Чувайте, отже і моліться кожної години, щоб уникнути того всього, що має статися і стати перед Сином Чоловічим». Щоб ми могли уникнути участі, яка чекає людей, які не готові до такої ситуації, які не зважають на Боже слово; щоб ми могли стати перед Сином Чоловічим із високо піднятою головою, повні духа, веселі; щоб ми могли проголосити давній літургійний заклик: «Прийшов нарешті Той, котрого ми чекали».

І цей заклик вже зараз має бути закликом серця. Вже зараз треба на Господа чекати, зараз треба його прагнути, зараз Його пізнавати, поглиблювати Його слово. Вже зараз треба знайомитися з пророцтвами, бо в них змальована тайна Христа від самого початку від коріння. «Піднесіть голови, бо наближається ваше відкуплення»,?– закликає Господь. Наближається повнота відкуплення. Піднести голови мають всі, які вірять, очікують, сумують і просять: «Прийди, Ісусе Христе!» – «Marana tha!» І Господь відповідає та приходить.

«Всемогутній Боже, дай Твоїм вірним прагнення вийти з праведними вчинками назустріч Твоєму Христові, який приходить, і дозволь заслужити їм, зібраним по Його правиці, на посідання Небесного Царства. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, котрий з Тобою живе і царює в Єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні. Амінь».

за матеріалами радіопрограми КРЕДО

 
Історія дієцезії
Єпископи
Прокатедра Київ
Катедра Житомир
Дієцезіальні комісії
Навчальні заклади
Релігійна діяльність
Деканати та парафії
Ордени і Згромадження
Чин дів
Рухи та спільноти
Санктуарії
 
 
Copyright © 2008-2017. Київсько-Житомирська дієцезія. Power by: ArtGattino