title-ecclesia

Отець Серафин Кашуба OFM Cap

(1910-1977)

О. Серафин Кашуба (Алоїз Казимір Кашуба) народився 17 червня 1910 року в Львові-Замарстинові. Після закінчення гімназії в 1928 року вступив до закону капуцинів і розпочав новіціат, отримуючи ім’я Серафин. В 1933 році прийняв священицькі свячення. Освіту продовжував в Ягеллонському Університеті, де виявив свої здібності і любов до науки. Його професор запропонував йому асистентуру, ці наміри однак не могли зреалізуватися, бо замість наукової праці Бог приготував о. Серафину дорогу мандрівного апостола віри Христової. Війна, яка почалася 1 вересня 1939 року, застала о. Серафина у Львові. В квітні наступного року він прийняв запрошення отця Болеслава Войтуння і вирушив на Волинь, де в той час не вистачало священиків. Після закінчення війни в 1945 році отець замешкав в Рівному. В той час він постав перед вибором: виїхати до Польщі, як це зробили багато поляків, а серед них його батько і сестра, чи залишитися в Радянському Союзі. «В першу чергу я є священик, а потім вже брат і син. Тих людей, котрі не можуть виїхати, не можу залишити», – так про своє рішення о. Серафин написав сестрі до Сталої Волі. Праця о. Серафина на Волині була безупинною подорожжю від міста до міста, від парафії до парафії. Він ніколи не міг затриматися на триваліший час, щоб відпочити, бо священика скрізь очікували, а о. Алоїз був одним священиком на цілу Волинь.

В переддень свого срібного ювілею священства пастир Волині відчув на собі жах переслідування: в місцевій газеті надруковано статтю з наклепом на нього, а потім йому відмовлено в дозволі на душпастирську працю. Ті, хто позбавив його права бути настоятелем парафії, хотіли також позбавити його можливості нести Слово Боже людям. Бог постановив інакше – «парафією» о. Серафина стала велика територія Радянського Союзу від західних кордонів до Середньої Азії і Східного Сибіру. Рівне і Самбір, Львів і Корець, Ялта і Сімферополь, Ленінград і Новоолексіївка, Вільно, Двінськ, Москва, Цілиноград, Алма-Ата, Таїнча, Новосибірськ, Красноярськ, Арикта, Аршатинськ – ось неповний список всіх «станцій» хресної дороги мандрівного душпастиря. Відправляючи Службу Божу нелегально, о. Серафин постійно стикався із небезпекою затримання і суду. В березні 1966 року його було заарештовано за відсутність постійного місця проживання і засуджено до 5 років заслання. Провидіння Боже так покерувало його дорогою, що він потрапив туди, де мешкали католики, позбавлені душпастирської опіки – до Арикти, а потім до Аршатинська в Казахстані.Тут, незважаючи на поганий стан здоров’я, отримав наказ працювати в котельні кочегаром. Отець Серафин, незважаючи на заборону покидати місто, а також погіршення стану здоров’я (поступову втрату слуху), виїжджав до різних католицьких середовищ – найчастіше німецьких – щоб служити їм як душпастир. Заслання не тривало довго – 16 листопада 1966 року о. Серафин був звільнений. Залишився деякий час в Казахстані день і ніч душпастирюючи, відвідуючи різні спільноти католиків. Влітку 1968 року він виїхав до Польщі, залишаючись серцем з вірними Казахстану. Повернувшись до Радянського Союзу мандрівний пастир знову (цього разу добровільно) вирушив туди, куди раніше був висланий. Купив будинок в Цілинограді, щоб переробити його на капличку. Поїхав також до Красноярська і Новосибірська, куди ніхто не відважився поїхати, щоб нести Христа і Євангеліє католикам, які живуть в ізольованих від світу селах сибірської тайги. З кожним роком було йому все важче працювати – давав про себе знати знесилений організм і прогресуюча хвороба. Тому о. Серафин повернувся в Україну і оселився у Львові, оточений опікою вірних. Однак смуток за вірними Казахстану виявився сильнішим за хворобу, тому отець повернувся до них. Нереалізованою залишилась мрія останніх місяців життя, щоб отримати парафію, осісти на місці і працювати єднаючи людей з Богом. Апостол Волині, Казахстану і Сибіру скінчив свою земну мандрівку 20 вересня 1977 року під час короткої зупинки у Львові, звідки наступного дня мав їхати до Ленінграду. В остатню земну дорогу до Янівського цвинтаря його провели понад 20 священиків і багато вірних.

«Скрізь на нього чекали, а його від’їзд оплакували», – ці слова о. Альбіна Яноха капуцин написав в своїй книжці Отець Серафин Алоїз Кашуба. Важко знайти інші слова, які б так докладно показали віддане без решти життя Богу і ближнім, а також пастирський шлях отця Серафина – проповідника Доброї Новини на теренах Радянського Союзу, місіонера Волині, Казахстану і Сибіру.

 
Історія дієцезії
Єпископи
Прокатедра Київ
Катедра Житомир
Дієцезіальні комісії
Навчальні заклади
Релігійна діяльність
Деканати та парафії
Ордени і Згромадження
Чин дів
Рухи та спільноти
Санктуарії
 
 
Copyright © 2008-2017. Київсько-Житомирська дієцезія. Power by: ArtGattino