title-ecclesia

Проповідь єпископа Станіслава Широкорадюка на урочистій Святій Месі Єпископських свячень о. Яцека Пиль, ОМІ
Ваше Високопреосвященство, Ваші Преосвященства, дорогі співбрати-священики, сестри, дорогі брати і сестри у Христі, і наш дорогий Єпископ Яцек, єпископська Консекрація якого нас тут зібрала!

06120131. Слова Св. Євангелії, які ми тільки що почули, взяті з опису Страстей нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа від Св. Йоана. А ця молитва Спасителя: «Отче, освяти їх у Твоїй істині!» – є молитвою Архієрейською. Бо на Тайній Вечері Ісус Христос молиться як Найвищий Священик за своїх Апостолів. Що ж означають ці слова: «Освяти їх у Твоїй істині»? Чи розуміли тоді Апостоли, про що йдеться, чому в такі хвилини останньої вечері Ісус просить Небесного Отця, щоб Він освятив їх в правді? Ні! Вони просто не могли тоді цього зрозуміти, але зрозуміли пізніше. А сам Ісус, стоячи перед Пілатом, скаже: «Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину». На що Пілат запитує Його: «Що таке – істина?» Про яку правду йдеться?

Може нас дивує той факт, що Ісус навіть не намагається пояснити тодішньому можновладцю значення істини. Йому, Пілату, як і іншим світовим властелінам, цього не зрозуміти. Бо істина – це те, про що свідчив Спаситель своїм народженням, земним життям, своєю смертю і Воскресінням. Правдива істина коштує дуже дорого! Тому освячені в правді Апостоли самі стали свідками Божої істини, якої вони навчали, і за яку також стали мучениками. Від тих спасенних подій минуло вже майже дві тисячі років, змінилось багато-багато людських поколінь, і взагалі багато що змінилось у цьому світі. Але не змінилась Істина, її значення і головні принципи її проповідування та свідчення про неї.

Правда Божа і надалі коштує дуже дорого. А Церква Христова молиться словами Ісуса «Освяти їх у Твоїй істині!» все за нових і нових апостолів Божої Істини.

2. Дорогі брати і сестри! Сьогодні, під час Консекрації нового Єпископа Яцека ми теж будемо молитись, щоб Бог освятив його в правді і дав йому мудрість, сили і мужність проповідувати істину в сучасному світі та в сучасних умовах. І цей сучасний світ не тільки задає підступні питання про те, що таке правда, але і не любить її, намагається її спотворити. А вона і надалі коштує дуже дорого. Тому зі всіх восьми вимог щодо обов’язків єпископського служіння, на першому місці стоїть: «Чи хочеш вірно і постійно проголошувати Євангелію Христа?»

Друге запитання: «Чи хочеш зберегти чистий і непорушний скарб віри в Католицькій Церкві згідно з традицією Апостолів?» На третьому місці стоїть обов’язок будувати Тіло Христове – Церкву під керівництвом наступника Св. Петра. Четверта вимога – це покірний послух самому наступнику Св. Петра. П'ята вимога – бути люблячим отцем для Божого люду в скеруванні його на дорогу спасіння. Шоста ж вимога звучить так: «З огляду на Ім’я Господнє бути доступним і милосердним для бідних і усіх потребуючих». На сьомому місці – вимога бути добрим пастирем і шукати заблукалих овець та відносити їх до Господньої вівчарні. А восьма вимога – це не просто молитись, а благати Всемогутнього Бога за святий народ, і цим самим виконувати послугу Найвищого Священика.

Щоб краще зрозуміти подальшу думку наведу простий приклад. Якось перед уділенням Таїнства Конфірмації один єпископ влаштував для дітей маленький екзамен на тему того, що дає прийняття цього Таїнства. Що таке освячующа благодать і що таке святість тощо. А потім задав просте запитання: «А хто повинен бути святим?» Тиша… І тут найменша дитина відповідає: «Отець-єпископ! Отець-єпископ повинен бути святим!» «Ну, так, так», – відповідає єпископ – «але і ви теж, і всі повинні прагнути до святості!» А потім сердечно додав: «Устами дитини Бог промовляє!»

3. Дорогі брати і сестри! Щоб виконати усі перераховані вище вісім вимог дійсно потрібна святість. Бо без Божої освячующої благодаті вірно все виконати неможливо.

Бо ж навіть що означає вірне і постійне проголошення Св. Євангелії? Св. Григорій на це казав: «Найбільший обов’язок проповідника – це вірне виконання того, що він проповідує». А проповідування Євангелії – це проповідь Правди. І це не просто у сучасному світі, де існує загроза її спотворення. Де є спроби гріхи представляти як чесноти, гріховні збочення – як норму людського життя. Де існує намагання розрушити родину – цей Божий інститут людського щастя і найдосконалішу гармонію суспільного життя. А натомість подати нову форму існування істоти з істотою. І це узаконено навіть в деяких католицьких державах, де відмовляються від людських понять, таких як чоловік і жінка, батько і мати (в офіційних реєстраційних документах), заміняючи їх сурогатними, вигаданими назвами. І все це називається «досягненням демократії», «прогресивний лібералізм» і багато іншого. Але фактично це те, чого людство повинно соромитись. А пастирі піддаються спокусі «дипломатично» промовчати, недочути, недобачити.

Може хтось скаже, що нам це ще не загрожує, але це не так. Бо якщо десь з’явилась небезпечна епідемія, то вона швидко поширюється і передається. Деморалізація суспільства – то смертельна епідемія, і вона всім загрожує.

4. Дорогий наш о. Яцек! Знаючи Твій місійний дух, котрий привів Тебе на наші землі, ми віримо, що Ти будеш чуйним пастирем, зможеш вірно проповідувати Євангелію, і не сумніваємось у Твоїй вірності Святішому Отцю. Ми надіємось, що Ти будеш захищати католицьку віру і добрі звичаї на наших землях, зрошених кров’ю святих пастирів і мучеників. Ми маємо ці святі приклади, котрі так чудово прикрасили історію Церкви в Україні. Частина цих прикладів чудово описана в книзі Твого співбрата о. Павла Вишковського, ОМІ «Переслідувана Церква». Приклади, які нас надихають і зобов’язують!

Не просто буде Тобі виконувати вимогу бути доступним і милосердним для бідних та потребуючих в умовах, коли Церква сама бідна. Але як казав Св. Йоан Хризостом: «Кожен може допомогти ближньому, аби тільки хотів виконати те, що йому належить». А сьогоднішня вбогість нашої Церкви – це наше багатство, духовне багатство. І ми ділимось ним з потребуючими, та незважаючи на нашу бідність Католицька Церква служить ще біднішим.

Пам’ятай, що Ти – людина, а це означає, що не будеш позбавлений спокус, різних спокус, в тому числі і спокуси десь промовчати, десь недочути, щось краще не побачити.

Спокусі повірити фальшивим похвалам, підлабузництву. Це правда, що єпископ чує дуже мало правди про себе. Або й зовсім не чує! Але, натомість, чує багато похвал. Не вір їм! Навіть якщо це правда, то краще Тобі в неї не вірити, щоб залишатися нормальною людиною і добрим пастирем.

Бажаю Тобі міцної віри в правди Божі і проголошення їх у натхненні Духа Святого. Нехай згідно сердечної молитви Спасителя на Таємній Вечері і в Ім’я Ісуса Христа Бог Отець освятить Тебе в правді! Амінь.

5 січня 2013 Р.Б., м. Одеса, Україна

 
Історія дієцезії
Єпископи
Прокатедра Київ
Катедра Житомир
Дієцезіальні комісії
Навчальні заклади
Релігійна діяльність
Деканати та парафії
Ордени і Згромадження
Чин дів
Рухи та спільноти
Санктуарії
 
 
Copyright © 2008-2017. Київсько-Житомирська дієцезія. Power by: ArtGattino