title-ecclesia

Київській конкатедрі святого Олександра – 200 років
Kyivskii_konkatedri_sviatoho_Oleksandra__200_rokiv_4

«На цьому камені Я збудую Церкву мою, і сили пекельні Її не подолають» (Мф 16, 18)

В неділю 3 вересня київська парафія св. Олександра відзначила непересічний Ювілей – 200-річчя освячення і вмурування наріжного каменю парафіяльної Святині.

Урочисту Божу Службу відправив Ординарій Київсько-Житомирської Дієцезії Єпископ Віталій Кривицький, у співслужінні з Настоятелем парафії о. Віталієм Безшкурим, Генеральний Вікарієм Ордену Проповідників (Домініканців) України і Росії о. Яном Дудка ОР та священиками парафії.

Kyivskii_konkatedri_sviatoho_Oleksandra__200_rokiv_3

Перед початком св. Меси зібрані вірні почули короткий виклад історії Собору св. Олександра: від змагань за отримання дозволу на будівництво за часів російського імператора Олександра І, через поневіряння і переслідування з боку російського царату та комуністів і радянської влади, до відродження парафії та відбудови і поновного освячення Святині.

Напевно, символічним може видатись те, що Божа Служба розпочалась… за відсутності світла. За збігом обставин, приблизну за годину до початку відправ Храм було знеструмлено і напруга з’явилась тільки ближче до завершення Служби (буквально – під час обрядів Святого Причастя). Але, як зазначив на початку відправ Отець-Настоятель й пізніше також підкреслив Владика Віталій, ані мовчання органу, ані згаслий монітор з текстами співів, ані інші певні труднощі не зашкодили урочистості, а лише підкреслили те, що парафія дійсно може тішитись своїм «живим камінням» – своїми вірними. Самі ж вірні мали додаткову нагоду оцінити велич і красу храму в сонячних променях, що освітлювало церкву та грало у клубах кадильного диму.

Kyivskii_konkatedri_sviatoho_Oleksandra__200_rokiv_2
Kyivskii_konkatedri_sviatoho_Oleksandra__200_rokiv_5

Після знаку хреста та вступних слів св. Меси о. Віталій Безшкурий щиро привітав Ординарія в сакральному домі парафії та у його власному, як Ординарія місця, кон-кафедральному Соборі, а також склав слова особливої подяки Ордену Отців Проповідників в особі о. Яна Дудка ОР, адже саме їхнє служіння та їхні звитяги стояли у витоків існування парафії св. Олександра.

В Літургії Слова з ХХІІ-ї Неділі звичайного періоду зібрання почуло дивні слова, сказані Спасителем у відповідь на засторогу Апостола Петра щодо прийдешніх страждань Господа: «Відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське» (Мф 16, 23) та заклик, скерований до учнів, але також й до кожного з нас: «Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною» (Мф 16, 24). Ці слова, що, на перший погляд, звучать дисонансом з визнанням, котре вірні чули в Євангельському читанні тиждень тому («Блажен ти, Симоне, /…/ ти – Петро, тобто камінь, і на цьому камені Я збудую Церкву мою, і сили пекельні Її не подолають» (Мф 16, 17-18), стали лейтмотивом проповіді Владики Віталія. Адже дуже важливо розуміти, що Христос не принижує, не відштовхує самого Петра, але жене від Себе того нечистого, котрий промовляє в цю мить його, Апостола, вустами. Тож і ми маємо відкинути, відігнати від себе те, що є противагою Божественного в нас, та взяти свій хрест і крокувати з ним дорогою спасіння. Й прикладом такої дійсно хресної дороги є сама історія парафії-ювіляра, котра за двісті років прожила як часи тортур і скрухи, так і часи розквіту. Й разом з парафією та парафіяльною Святинею цим тернистим шляхом крокували і крокують її вірні – «живе каміння» під проводом душпастиві.

Kyivskii_konkatedri_sviatoho_Oleksandra__200_rokiv

До речі, особливі слова пам’яті та вдячності цим душпастирям також лунали сьогодні під склепінням Собору. Від часів першого настоятеля (о. Вікентія Головні ОР), через роки історії до теперішніх священиків. Окремо були згадані ті настоятелі та вікарії, служіння яких припало на часи червоного терору, й котрі або були змушені покинути парафії та загалом Україну, або прийняли мученицьку смерть, як о. Сигізмунд Квасневський, якого у далекому 1937 р. було закатовано і поховано у Биківнянському лісі, що під Києвом. Також пролунали слова вдячності на адресу першого настоятеля часів відродження парафії о. Яна Крапана. Саме він розпочав боротьбу за повернення храму Церкві під час так званої «перебудови», він же відправив першу св. Месу на сходах перед зачиненими для вірних дверима Собору 15 вересня 1990 р. Й потім він же очолив перетворення спаплюженої святині на відроджену з руїни Святиню Христової Церкви. Вершиною цього перетворення, капітальної реставрації, стало поновне освячення храму 7 жовтня 1995 р., котре здійснив тодішній Єпископ-помічник Житомирської Дієцезії Станіслав Широкорадюк.

Загалом матеріали по історії Собору св. Олександра можна прочитати на ресурсах парафії в мережі Інтернет, а також на інформаційних стендах, що розміщені в бічних навах храму. Тут, зокрема, можна почерпнути багато цікавої інформації про найбільш знакові фігури з історії парафії – колишніх настоятелів та с.п. Ординарія Київсько-Житомирського (15.06.2011 р. – 27.05.2016 р.) Архієпископа Петра Мальчука.

Після завершення урочистої св. Меси усі бажаючі могли спуститись в крипту Собору св. Олександра та на власні очі побачити той самий наріжний камінь, з якого почалась історія храму.

 Дмитро Парубець

 
Історія дієцезії
Єпископи
Прокатедра Київ
Катедра Житомир
Дієцезіальні комісії
Навчальні заклади
Релігійна діяльність
Деканати та парафії
Ордени і Згромадження
Чин дів
Рухи та спільноти
Санктуарії
 
 
Copyright © 2008-2017. Київсько-Житомирська дієцезія. Power by: ArtGattino