title-ecclesia

КОМУНІКАТ Комісії у справах родини
Цим бажаємо повідомити Вас і Ваших парафіян про важливі події і документи Католицької Церкви у справах родини. Інформація може бути корисною для Вас і Ваших парафіян. Можна включити її в програму катехез, в тематику проповідей і залучати до парафіальних оголошень.

24 листопада 2013 року папа Франциск підписав Адготацію Evangelii gaudium, посвячену справі нової євангелізації. Хочемо представити Вам деякі фрагменти цього документу, які торкалися б родинної тематики.
У 28 пункті, де мова іде про цінність парафії, яка не є архаїчною структурою, але еластичною, відкритою, креативною спільнотою, Папа зазначає важливу роль сімей. Як першу умову неустанного реформування і пристосування до нових викликів Святіший Отець рекомендує: контакт з родинами і з життям люду. Йдеться про близькість священика з людьми, що надає людям місійного запалу, творить живе сопричастя. Так усі члени парафії стають євангелізуючими. У зворотньому випадку парафія стає бундючною структурою, від'єднаною від людей або ексклюзивним угрупуванням захопленим самим собою.
Папа також підіймає тему глибокої культурної кризи сім'ї (п. 65). У випадку сім'ї, на відміну від інших суспільних громад, крихкість уз стає особливо відчутна, оскільки вона є основною клітиною суспільства. В родині люди вчаться життя в спільноті, де царює різнорідність і приналежність до інших, а також де діти вчаться вірувати Богу. Існують тенденції примітивізації подружнього зв'язку до чуттєвих приємностей, і тому подружжям можна маніпулювати в залежності від індивідуальних примх. Проте подружжя не є спільнотою романтиків, а Таїнством Божим, саме тому має надзвичайно вагомий вплив на суспільство. Подружжя характеризують зобов'язання прийняті чоловіком і жінкою, які погоджуються ввійти в повне сопричастя життя.
Існує явище постмодерністичного і зглобалізованого індивідуалізму, що руйнує і деформує сімейні узи (п. 67). Тому Папа запрошує, щоби пасторальна діяльність сприяла стосункам людей з Богом через зцілення, промоцію і зміцнення людських, зокрема сімейних уз. Активна участь багатьох наших парафіян в прородинних рухах і громадських організціях, підтримка ними проектів в захист сім'ї і сімейних цінностей, свідчить про потребу людських сердець, а також, що і священникам належить підтримувати ці людські зусилля.
У контексті сучасних внутрішньоцерковних небезпек таких як, усунення справжньої побожності та благочестя і акцентування зовнішніх форм традиції деяких груп чи приватних об'явлень, Папа вказує на причини занепаду родини і переказу віри в сім'ї (п. 70). Серед католиків є чимало розчарованих в християнстві, батьки не хрестять дітей і не вчать їх молитві, а деколи відходять до інших спільнот віри. Ось причини занепаду: брак діалогу в родині; вплив масмедій; релятивістичний суб'єктивізм; невгамовне споживацтво, що накручує ринок; брак пастирської опіки для найбільш убогих; брак сердечного прийняття людей в наших громадах; трудність в поверненні до містичного послуху віри в плюралістичних релігійних сценаріях.
Велика кількість наших парафіян живуть в містах, що пов'язано з багатьма викликами, про які зазначено в 74 пункті Адгортації. У містах є необхідність в таких способах євангелізації, щоб досягнути до всіх куточків міста і до всіх утворених в місті груп людей і урбаністичних субкультур. Ми маємо серед парафіян багато людей, що мають засоби для розвитку особистого та родинного життя, проте існує величезна кількість «не-громадян», «напів-громадян» чи «міських маргиналів», які можливо тільки завдяки євангелізації парафії мають шанс родинного життя.
Сучасній родині, яка також може стати болісною пустинею віри, необхідно показати дорогу через цю пустиню (п. 86). Власне виходячи з досвіду пустині, можемо помогти парафіянам відкрити знову радість віри. У пустелі життя прагнемо Бога, звертаємо увагу на наше кінцеве призначення, прямуємо до Обітованої Землі. Подружжя може стати амфорою живої води для іншого подружжя. А навіть на хресті, з розп'ятого життя б'є животворний струмінь. У душпастирській опіці родинами також вагома роль визначається не тільки чоловікам, але й жінкам, які своїм генієм можуть надати велику поміч пастирям (п. 103. 139. 212).
Таким чином беззахисна і переслідувана родина нехай знайде притулок в серці Настоятеля.

Комісія просить Настоятелів сприяти душпастирству сімей.
Надіємось, що ця інформація буде для Вас корисна!

 

З молитвою і пошаною
Голова Комісії о. Олег Сартаков
о. Руслан Демчук
пані Зоя Серебровська
пані Яніна Демченко

 

 
Історія дієцезії
Єпископи
Прокатедра Київ
Катедра Житомир
Дієцезіальні комісії
Навчальні заклади
Релігійна діяльність
Деканати та парафії
Ордени і Згромадження
Чин дів
Рухи та спільноти
Санктуарії
 
 
Copyright © 2008-2017. Київсько-Житомирська дієцезія. Power by: ArtGattino