title-ecclesia

Комунікат Дієцезіальної Комісії у справах віри
КОМУНІКАТ
Дієцезіальної Комісії у справах віри

Цим бажаємо повідомити Вас і Ваших парафіян про важливі події і документи Католицької Церкви у справах віри. Ми намагатимемось сприяти Вашому священницькому, вчительському і пастирському служінню. У першому Комунікаті пропонуємо Вам познайомитись з деякими текстами з Посібника для сповідників і духовних керівників «СВЯЩЕНИК – РОЗПОРЯДНИК БОЖОГО МИЛОСЕРДЯ».

У Вступі до Посібника кардинал Мауро П'яценза префект Конгрегації і Цельсо Морга Ірузуб'єта почесний архієпископ Альба Маріттма секретар, пригадують слова Святішого Отця Бенедикта XVI, що «треба повернутися до сповідальні як місця відправи Таїнства Поєднання, але також як до місця, в якому належить «перебувати» частіше, щоб вірний міг знайти милосердя, раду і зміцнення, міг відчувати, що Бог його любить і розуміє, а також досвідчувати присутність Божого милосердя біля реальної Присутності в Євхаристії».
Цими словами Святіший Отець Бенедикт звернувся до сповідників в час, коли тривав Рік Священства, вказуючи всім значення і виникаючу з нього апостольську потребу нового відкриття Таїнства Поєднання, однаково, як пенітентами, так і служителями.
Разом з щоденною целебрацією Євхаристії, готовність до слухання сакраментальних Сповідей, до прийняття пенітентів і духовного супроводження, там де є така потреба, є справжньою мірою пастирської любові священика, що разом з нею свідчить про радісну і рішучу акцептацію своєї ідентичності, набутої через Таїнство Свячень, що ніколи не зводиться до самої лише функції.
Священик є розпорядником, тобто слугою і одночасно розсудливим роздавачем Божого милосердя. Йому доручена дуже важлива роль "відпущення або затримання гріхів" (Йн 20,23); завдяки йому вірні можуть, в сучасній Церкві, переживати міццю Святого Духа, який є Господом і дає життя, славний досвід марнотратного сина, який повертаючись до дому батька як невільник, був прийнятий і оновлений у своїй синівській гідності.
Там, де є диспозиційний сповідник, раніше чи пізніше приходить пенітент; там, де сидить, навіть настирливо, готовий до служіння духівник, прийдуть численні пенітенти!
Нове відкриття Таїнства Примирення - пенітентами і служителями - є мірою автентичної віри в рятівну дію Бога, яка більш плідно проявляється в силі благодаті ніж в людських організаційних стратегіях, а також пастирських, інколи забуваючих про те, що істотне.
Приймаючи виклик Святішого Отця і прагнучи висловити його глибокі наміри, в данному Посібнику маємо намір передати черговий плід Священицького Року - корисне знаряддя для постійної формації духовенства, а також надати підтримку для нового неоспорюваного відкриття цінності целебрації Таїнства Примирення і духовного керівництва.
Нова євангелізація і постійне відновлення Церкви, яка має оновлюватися невпинно, черпає життєдайні соки з дійсного освячення кожного члена; освячення, яке передує, постулює і обумовлює усіляку апостольську плідність і очікувану реформу духовенства.
В щиросердій целебрації Таїнства Божого милосердя, кожен священик покликаний до непинного зазнавання досвіду виняткового і незамінимого характеру дорученого йому служіння. Такий досвід дозволить уникнути "сум'яття" стосовно тотожності, яке нерідко з'являється в житті пресвітерів, а також сприяєтиме вдячному здивуванню, яке наповнює серце того, кого без власної заслуги, було покликано Богом – в Церкві – для ламання Євхаристійного Хліба і уділення людям пробачення.
Пропонуємо Вам варіант іспиту совісті для священників, згідно з контекстом Посібника і, можливо, вимогами часу.
1. «Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині» (Йн 17,19)
Чи поважно я думаю про святість в моєму священстві? Чи я переконаний, що плідність мого священицького служіння має джерело у Бозі, і що завдяки благодаті Святого Духу я повинен ототожнюватися з Христом і давати моє життя за спасіння світу?
2. «Це Моє Тіло» (Мт 26,26)
Чи свята Євхаристія становить центр мого внутрішнього життя? Чи добре готуюсь, побожно целебрую і складаю в зосередженості подяку? Чи Меса являється постійним пунктом віднесення впродовж дня для прославлення Бога, подяка за Його блага, звернення до Його доброзичливості, а також винагороди за гріхи мої і всіх людей?
3. «ревність дому твого поїдатиме мене» (Йн 2,17)
Чи я целебрую Месу згідно з обрядами і установленими нормами, з автентичною мотивацією, спираючись на затверджені літургійні книги? Чи я звертаю увагу на святі постаті, збережені в дарохранительниці, оновлюючи його періодично? Чи дбайливо я зберігаю святий посуд? Чи я вживаю гідно всі святі шати, дозволені Церквою, беручи до уваги, що я дію in persona Christi Capitis?
4. «Перебувайте в моїй любові» (Йн 15,9)
Чи радує мене перебування перед Ісусом Христом присутнім в Пресвятих Дарах, в моїй медитації і мовчазній адорації? Чи є вірний щоденному відвіданню Пресвятих Дарів? Чи мій скарб є в дарохранительниці?
5. «Виясни нам притчу» (Мт 13,36)
Чи щоденно медитую уважно, стараючись віддалитись від різних зайвих думок, які віддаляють мене від Бога, шукаючи світла Господа, котрому служу? Чи розважаю витривало Святе Письмо? Чи уважно молюся свої молитви?
6. «Потрібно завжди [...] молитися і не переставати» (Лк 18,1)
Чи щоденно я целебрую Літургію Годин в спосіб інтегральний, гідний, уважний і набожний? Чи я вірний моєму зобов'язанню перед Христом в цій важливій галузі мого служіння, молячись від імені цілої Церкви?
7. «Прийди і йди за Мною» (Мт 19,21)
Чи Ісус Христос є справжньою любов'ю мого життя? Чи радісно я зберігаю любов до Бога в стриманості, в целібаті? Чи я зупинився свідомо на думках, прагненнях або нечистих вчинках? Чи я провадив невідповідні розмови? Чи я наражався на близькі нагоди до гріха проти чистоти? Чи я стеріг мого погляду? Чи я був розсудливий в перебуванні з різними особами? Чи моє життя є для вірних свідоцтвом факту, що чистота є чимось можливим, плідним і радісним?
8. «Хто ти є?» (Йн 1,20)
Чи в моїй щоденній поведінці я знаходжу елементи слабкості, лінощів, знеохочення? Чи мої розмови згідні з людським і надприродним почуттям, яке повинен мати священик? Чи я зважаю на те, щоб в моє життя не увійшли поверхневі або легковажні елементи? Чи у всіх моїх діях я зв'язний з моїм священицьким станом?
9. «Людський Син не має місця, де б голову міг приклонити» (Мт 8,20)
Чи я кохаю християнську вбогість? Чи я складаю моє серце у Бозі і відсторонююсь внутрішньо від всього іншого? Чи я готовий, щоб краще служити Богові, відмовитися від моїх теперішніх зручностей, з моїх планів, з моїх почуттів? Чи я маю зайві речі, чи робив необов'язкові покупки або піддаюсь споживацтву? Чи я роблю все, що можливо, щоб переживати хвилини відпочинку і канікул у присутності Бога, пам'ятаючи, що завжди і всюди я є священиком, також і в цих моментах?
10. «що ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам» (Мт 11,25)
Чи є в моєму житті гріхи пихи: внутрішні трудності, збудливість, іритація, небажання пробачати, схильність до знеохочення і т.д. Чи прошу Бога про чесноту покори?
11. «І потекла негайно ж кров і вода» (Йн 19,34)
Чи я переконаний, що діючи «в особі Христа» я безпосередньо включений в Його Тіло – Церкву? Чи можу щиро сказати, що люблю Церкву і з радістю служу для її зросту, для її справ, кожному з її членів, цілій людскості?
12. «Ти – Петро» (Мт 16,18)
«Nihil sine episcopo – нічого без єпископа», - говорив св. Ігнатій Антіохійський. Чи ці слова є підставою мого священицького служіння? Чи добре приймав рекомендації або поради мого єпископа? Чи молюся за Святішого Отця, в повній єдності з його навчанням і намірами?
13. «щоб ви любили один одного» (Йн 13,34)
Чи з любові трактую моїх братів священиків? А може не цікавився ними з поводу егоїзму, апатії або недбалості? Чи критикував моїх братів в священстві? Чи був біля тих, хто терпить з причини фізичної хвороби або морального болю? Чи живу по-братньому, що б ніхто не був сам? Чи трактую всіх моїх братів священиків, а також вірних світських, з такою ж самою любов'ю і терпиливістю як Христос?
14. «Я є дорога, правда і життя» (Йн 14,6 )
Чи знаю до глибини науку Церкви? Чи приймаю її та вірно переказую? Чи свідомий, що навчання того, що не погоджується з наукою Церкви, становить зловживання, викликає шкоду в душах?
15. «йди і більше не гріши» (Йн 8,11)
Проголошення Слова провадить вірних до Таїнств. Чи сповідаюсь регулярно та часто, відповідно до мого стану та провадження святих речей? Чи щиро виконую Таїнство Покути? Чи я є розпорядником в виконанні духовного керівництва вірних, присвячую на це відповідний час? Чи старанно готуюсь до проповідування та катехезації? Чи з палкістю та любов'ю проголошую Бога?
16. «Потім зійшов на гору і покликав до Себе тих, котрих Сам хотів» (Мк 3,13)
Чи відповідно стараюсь зауважити в вірних зародки покликання до священства або монашества? Чи піклуюсь про пробудження серед усіх вірних більшої свідомості загального покликання до святості? Чи прошу вірних про молитву за покликання і освячення духовенства?
17. «Син Людський (...) не прийшов, щоб Йому служили, але щоб служити» (Йн 20,28)
Чи я стараюсь посвятитись іншим, служачи їм? Чи виявляю Господню любов також в ділах? Чи бачу в Хресті присутність Ісуса Христа і тріумф любові? Чи в щоденному житті стараюсь про духа служби? Чи трактую як форму служіння також виконання влади зв'язаної з урядом?
18. «Спраглий Я» (Йн 19, 28)
Чи молився і великодушно посвячувався за душі, котрі Бог мені довірив? Чи виконую свої душпастирські обов'язки? Чи пам'ятаю також про померлих вірних?
19. «... ось син Твій ... Ось Матір твоя» (Йн 19, 26-27)
Чи звертався з довірою до Пресвятої Діви, Матері священиків, щоб любити і прямувати до більшої любові Її Сина Ісуса? Чи практикую марійну побожність? Чи кожного дня відмовляю Розарій? Чи звертаюсь до Її материнського заступництва у боротьбі з сатаною, пожадливістю і світом?
20. «Отче, у Твої руки віддаю Духа Мого» (Лк 23,46)
Чи піклуюся про вмираючих і уділяю їм Таїнства? Чи враховую в моїй особистій медитації, в катехезі і проповідуванні останні речі? Чи часто і побожно молюсь за усопших в Христі?

Подаємо також пропозиції молитв для священників сповідників.
Молитва священика, котрий приступає до сповідання вірних
Господи, дай мені мудрості, щоб вона мене супроводжувала, коли я є у конфесіоналі, щоб я вмів справедливо розсуджувати Твій народ і Твоїх бідних. Вчини, щоб я використовував ключі Царства Небесного – щоб я не відкривав нікому, хто не заслуговує на відкриття, і не закривав тому, хто заслуговує на відкриття. Вчини, щоб мій намір був чистий, моя старанність щира, моя любов терпелива, а моя праця плідна.
Щоб був поступливий, але не слабкий; щоб моя серйозність не була сувора, щоб не принижував бідного, ані не лестив багатому. Вчини, щоб був лагідний в утішанні грішників, розсудливий у задаванні питань і умілий у даванні повчань.
Прошу, щоб Ти вділив мені благодаті віддалення їх від зла, дбайливості при укріплюванні їх в добрі, щоб я допомагав їм бути кращими через зрілість моїх відповідей і правоту моїх порад; щоб я освітлював те, що темне, будучи проникливим у складних справах і переможний у справах важких; щоб я не вплутувався в некорисні розмови і щоб не заразився тим, що зіпсуте; вчини, щоб рятуючи інших, я не занапастив самого себе. Амінь.
Молитва священика після сповіді
Господи Ісусе Христе, який любиш і освячуєш душі, прошу Тебе, щоб через пролиття Духа Святого очистив моє серце від всяких грішних почуттів чи думок і, щоб Твоєю безкінечною милістю і милосердям усунув те все, що в моєму служінні є назначене гріхом з приводу моєї необізнаності чи недбалості. Довіряю твоїм коханим Ранам всі душі, які допровадив до покаяння і освятив Своєю дорогоцінною Кров'ю, щоб всіх зберіг в Своєму страхові і утвердив у Своїй любові, щоб їх укріплював кожного дня більшою цнотливістю і провадив їх до життя вічного. Котрий живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, Бог на віки вічні. Амінь.
Господи Ісусе Христе, Сину Бога живого, прийми моє служіння як дар для тієї найвищої любові, якою відпустив гріхи святій Марії Магдалині і всім грішникам, які звернулися до Тебе, а якщо б я щось вчинив недбало чи недостойно у здійсненні цього Таїнства, усунь і відповідно винагороди. Довіряю Твоєму найсолодшому Серцю всіх і кожного з тих, яких сповідав, і прошу Тебе, щоб їх стеріг і зберіг від будь-якого упадку і веди нас крізь труднощі цього життя до вічної радості. Амінь.

Ми доручаємо плоди нашого служіння благословенній допомозі Діви Марії, яка є Прибіжищем грішників і Матір'ю Божої Любові.
Надіємось, що ця інформація буде для Вас корисна!

З молитвою і пошаною
Голова Комісії о. Олег Сартаков
о. Петро Балог ОР
о. Петро Октаба ОР

 
Історія дієцезії
Єпископи
Прокатедра Київ
Катедра Житомир
Дієцезіальні комісії
Навчальні заклади
Релігійна діяльність
Деканати та парафії
Ордени і Згромадження
Чин дів
Рухи та спільноти
Санктуарії
 
 
Copyright © 2008-2017. Київсько-Житомирська дієцезія. Power by: ArtGattino